Властивості електромагнітних хвиль досить різні та залежать  від довжини хвилі випромінювання.  Все різноманіття довжин хвиль електромагнітного випромінювання можна поділили на шість видів, найзвичнішим з яких для нас є видиме світло.

   Світло. Діапазон довжин хвиль видимого світла знаходиться між 400 нм (фіолетовий колір) і 760 нм (червоний колір). Найважливішою характеристикою видимого випромінювання є, зрозуміло, його видимість для людського ока. Саме видимі промені електромагнітного випромінювання земна атмосфера пропускає краще всього, а Сонце найактивніше випромінює у видимих променях.

   Найвідчутнішими для ока є жовто-зелені промені. Спеціальне покриття на об’єктивах фотоапаратів і відеокамер, яке Ви напевно помічали по бузковому блиску, якраз покликаний пропускати всередину апаратури жовто-зелене світло і відбивати не  відчутні для ока промені. Тому нам блиск об’єктиву і здається деякою сумішшю червоного і фіолетового кольорів.

   Інфрачервоне випромінювання. Відомий Вільям Гершель, проводячи вимірювання енергії різних променів видимого світла, випадково виявив, що використовувані ним термометри нагріваються і за межею червоного кінця спектру. Учений зробив висновок, що існують деякі промені, що продовжують спектр за червоним світлом. Ці промені він назвав інфрачервоними. Ще їх називають тепловими, оскільки інфрачервоні промені випромінює будь-яке нагріте тіло, навіть якщо воно не світиться для ока. Діапазон інфрачервоних хвиль досить великий і знаходиться між  760 нм і  0,5 мм. Отже, діапазон теплових променів набагато ширший, ніж видимий спектр.

   Земна атмосфера пропускає зовсім невелику частину інфрачервоного випромінювання. Воно поглинається молекулами повітря, і особливо  вуглекислим газом. Цей же  газ винен в тому, що тепло не достатньо покидає нашу планету. Світлове випромінювання нагріває поверхню, але теплу  назад в космос вийти не вдається. Такий ефект називають парниковим. У космосі вуглекислого газу небагато, тому теплові промені з невеликими втратами проходять крізь пилові хмари. Саме завдяки інфрачервоному випромінюванню в нашій країні була одержана перша фотографія центру Галактики, який закритий від Землі газопиловими хмарами. 

   Радіохвилі. Ще більшу довжину мають радіохвилі, завдяки яким ми слухаємо  радіо, дивимось телебачення, користуємось стільниковими телефонами. Все електромагнітне випромінювання, довжина хвилі якого більше  0,5 мм відноситься до радіохвиль. Це – довгохвильовий кінець електромагнітного спектру.

   Радіохвилі в значній мірі без проблем проходять крізь земну атмосферу, і лише деякі з радіохвиль, які називають короткими, відбиваються від іонізованого  шару земної атмосфери. Завдяки цьому віддзеркаленню можливий зв’язок між радіостанціями, розташованими  на протилежних точках планети. Радіохвилі несильно поглинаються середовищем, тому вивчення Всесвіту в радіодіапазоні дуже інформативно для астрономів.

   Ультрафіолетове випромінювання.  Випромінювання, довжина хвилі якого коротше, ніж у видимих променів фіолетового кольору, називають ультрафіолетовим. Це випромінювання, здебільшого, шкідливо для живих організмів, проте  більша частина ультрафіолету не проходить крізь атмосферу Землі −  озоновий шар активно поглинає небезпечні промені. 

   Та частина ультрафіолету, яка примикає до видимих променів, доходить до поверхні і викликає у нас  загар. У чорношкірих цей загар генетично природжений, адже загар – захисна реакція шкіри на ультрафіолет.

  Ультрафіолет  щедро і на всі боки «розкидається» Сонцем. Але  Сонце все ж сильніше всього випромінює у видимих променях. Навпаки, гарячі блакитні зірки – могутнє джерело ультрафіолетового випромінювання. Саме це випромінювання нагріває і іонізує  випромінюючі туманності, завдяки чому ми їх і бачимо. Ультрафіолет  легко поглинається газовим середовищем і з далеких областей Галактики і Всесвіту майже до нас не доходить, якщо на шляху променів є газопилові перешкоди.

   Ультрафіолетом вважають електромагнітні хвилі із довжиною хвилі від 100 до 4 000 .

   Рентгенівське випромінювання. Фізик Рентген відкрив ще більш короткохвильове випромінювання, яке  назвали на честь самого Рентгена. Володіючи хорошою проникаючою здатністю, рентгенівське випромінювання знайшло застосування в медицині і кристалографії.  Рентгенівські промені   шкідливі живим організмам. І атмосфера Землі із-за їх проникливості  їм не перешкодає. Нас виручає магнітосфера Землі, яка затримує багато небезпечних випромінювань космосу.

   У астрономії рентгенівські промені частіше всього згадуються в розмовах про чорні дірки, нейтронні зірки і пульсари.  Могутні спалахи на Сонці також є джерелами рентгенівського випромінювання.  Довжини хвиль променів Рентгена поміщені між 0,1 і 100 .

   Гамма-випромінювання. Найкоротші хвилі (менше 0,1 ) у гамма-променів. Це найнебезпечніший вид радіоактивності, найнебезпечніше електромагнітне випромінювання. Енергія фотонів гамма-променів дуже висока, і їх випромінювання відбувається при деяких процесах усередині ядер атомів. Прикладом такого процесу може бути анігіляція  − взаємознищення частинки і античастинки з перетворенням їх маси в енергію. Реєстровані, час від часу, таємничі гамма-спалахи на небі поки ніяк не пояснені астрономами. Ясно, що енергія явища, що спричинює спалахи, просто грандіозна. За деяким підрахунком, на секунди, які триває такий спалах, вона випромінює більше енергію, чим решта всього Всесвіту.

   Гамма-випромінювання не пропускається до Землі її магнітосферою.

   Отже, електромагнітний спектр дуже строкатий. Зі всього цього різноманіття людина  сприймає тепло і видиме світло. Короткохвильові види випромінювань згубно впливають на людину, але самих випромінювань вона не відчуває. Атмосфера і магнітосфера Землі пропускають  до поверхні видиме світло, малу частину інфрачервоного і ультрафіолетового випромінювань, а також частину радіохвиль.

   Властивості електромагнітного випромінювання залежать від його довжини хвилі. Нагадаємо, що чим більше довжина хвилі, тим менше частота випромінювання. Тому те, що прийнято називати «довгохвильовим», називають іноді і «низькочастотним».  Чим вище частота випромінювання, тим більше його енергія. З підвищенням енергії пов’язаний шкідливий вплив випромінювання на живі організми.

   Електромагнітні випромінювання розповсюджуються в просторі з кінцевою швидкістю , а змінні електричні і магнітні поля  не можуть існувати одне без одного.  Існують природні джерела електромагнітних  хвиль: атмосферна електрика, космічні промені, випромінювання сонця та штучні: генератори, трансформатори, антени, лазерні установки, мікрохвильові печі, монітори комп’ютерів і ін.

  До природних електромагнітних полів відноситься магнітне поле Землі. З віддаленням від Землі напруженість її геомагнітного поля зменшується. Зміни в геомагнітному полі пов’язані в основному з сонячною активністю. Циклічні зміни магнітної збуреності досягають мінімуму одночасно з мінімумом сонячної діяльності. Спалахи на Сонці породжують могутніші корпускулярні потоки, які збурюють магнітне поле Землі. Це явище називається магнітною бурею.

   Магнітне поле Землі впливає на все живе і на людину. Так, роки спокійного Сонця відмічено менше інфарктів міокарду, мозкових інсультів, гіпертонічних криз, зате в роки активного Сонця судинні катастрофи помітно частішали.  При тривалій дії електромагнітних випромінювань різної частоти на людину виникає підвищена стомлюваність, сонливість або порушення сну, болю у області серця, гальмування рефлексів і т.д. При дії на організм людини постійних магнітних і електростатичних полів з інтенсивністю, що перевищує безпечний рівень, можуть розвиватися порушення сну в діяльності серцево-судинної системи, органів дихання і травлення, можливо зміна складу крові і т.д.

   Електричні поля промислової частоти (50  Гц) впливають на мозок і центральну нервову систему.       В умовах сучасного міста на організм людини здійснюють вплив електромагнітні поля, джерелами яких є різні радіопередавальні пристрої, електрифіковані транспортні лінії і лінії електропередач.  

Класифікують електромагнітні хвилі так:

Довжина

Назва

Частота

понад 100 км

низькочастотні електричні коливання

0-3 кГц

100 км - 1 мм

радіохвилі

3 кГц - 3 ТГц

100-10 км

мегаметрові (дуже низькі частоти)

3 - 3-кГц

10 - 1 км

кілометрові (низкі частоти)

30 - 300 кГц

1 км - 100 м

гектометрові (средні частоти)

300 кГц - 3 МГц

100 - 10 м

декаметровіисокі частоти)

3 - 30 МГц

10 - 1 м

метрові (дуже високі частоти)

30 - 300МГц

1 м - 10 см

дециметрові (ультрависокі)

300 МГц - 3 ГГц

10 - 1 см

сантиметрові (надвисокі)

3 - 30 ГГц

1 см - 1 мм

міліметрові (вкрай високі)

30 - 300 ГГц

1 - 0.1 мм

дециміліметровііпервисокі)

300 ГГц - 3 ТГц

 Презентація на тему "Шкала електромагнітних хвиль. Електромагнітні хвилі в природі й техніці"